ЛАБОРАТОРІЯ СИНТЕЗУ ЗНАНЬ

кафедри електромеханіки КПІ імені Ігоря Сікорського

• Передісторія

Електромеханіка як розділ фізики, належить до галузі знань міждисциплінарного дисциплінарного рівня, різноманітність об’єктів якої неперервно зростає, а їх практичне використання постійно розширюються. Сучасна електромеханіка представлена взаємопов’язаними напрямами технічної і біоелектромеханіки, космічної і геоелектромеханіки, мікро- і наноелектромеханіки, структурної та генетичної електромеханіки.

     Відправною подією виникнення нового напряму структурно-системних досліджень в електромеханіці, стало відкриття періодичної структури генетичної класифікації (ГК) первинних джерел електромагнітного поля, яка виконує функцію універсальної наукової платформи для організації фундаментальних досліджень та інноваційних освітніх технологій. Фундаментальні принципи генетичної організації і еволюції мають системну природу і давно вийшли за межі суто біологічних дисциплін. За останні півстоліття системна генетика перетворилася на потужний інструментарій дослідження складних систем різної фізичної природи, які узагальнюються поняттям генетично організованих систем (ГОС).

     ЛАБОРАТОРІЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ (ІТН), як функціональний підрозділ кафедри електромеханіки, організована у 2010 році на виконання ухвали Науково-методичної комісії МОН України за галуззю знань 0507 «Електротехніка та електромеханіка» (протокол № 31 від 25.02.2010 р.). На засіданні НМК було заслухано і обговорено науково-методичну доповідь завідувача кафедри електромеханіки «Інноваційні технології навчання за напрямом «Електромеханіка».

     Дещо раніше на кафедрі було започатковано роботу наукового семінару «Структурно-системні дослідження в електромеханіці», який координується науковою Радою «Наукові основи електроенергетики» НАН України.

     Обидві структури виконують функцію науково-методичної і організаційної платформи, яка функціонує в рамках наукової школи кафедри «Структурно-системні дослідження в електромеханіці».

      Основними напрямами діяльності лабораторії в структурі дослідницького університету є наступні:
• організація гармонічного взаємозв’язку фундаментальних досліджень, інноваційних розробок з навчальним процесом;
• розробка, апробація і впровадження інноваційних освітніх технологій за результатами фундаментальних досліджень, отриманих кафедрою;
• організація лекцій, презентацій семінарів, виставок, конкурсів з метою популяризації і передачі досвіду, забезпечення стажування і консультативної допомоги на міжфакультетському, міжуніверситетському та міжнародному рівнях.

     Кадровий склад дослідницької лабораторії ІТН представлений науковою групою викладачів кафедри, аспірантами і студентами, які обрали напрями своїх дослідницьких робіт за проблематикою досліджень лабораторії. На даний час навчально-дослідницька робота студентів і аспірантів організаційно представлена гуртком наукового спрямування «Генетична та структурна електромеханіка» (наказ про створення: НОН/189/2022 від 23.06.2022).

     Основні напрями і результати діяльності лабораторії регулярно висвітлюються на сайтах, кафедри, факультету і університету, публікуються у наукових та науково-методичних виданнях, а також узагальнено у ювілейному виданні «Літопис кафедри електромеханіки КПІ імені Ігоря Сікорського у подіях, фактах іменах і фотодокументах (1920-2020)». https://ela.kpi.ua/handle/123456789/38848

• Теоретико-методологічний базис

Основними напрямами досліджень і методологічних розробок дослідницької лабораторії ІТН становлять інваріантні властивості періодичн структура генетичної класифікації первинних джерел електромагнітного поля і фундаментальні положення теорії генетичної еволюції електромеханічних систем.

     Генетична класифікація (ГК) належить до категорії класифікацій природного типу, яка виконує функцію глобальної макрогенетичної програми, є формою подання принципів збереження електромеханічних структур і інтегрального періодичного закону. Процес пізнання структури і властивостей таких природних утворень еквівалентний розробці фундаментальної теорії. Монографія проф. Шинкаренка В.Ф. «Основи теорії еволюції електромеханічних систем», яка узагальнює інваріантні властивості елементно-інформаційного базису генетичної класифікації, фундаментальні принципи структурної організації і закони еволюції електромеханічних структур, у 2006 році відзначена премією університету в категорії «Краща монографія і підручник».

    З 2006 р. генетична класифікація рекомендована МОН України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів і виконує функцію системної моделі в задачах синтезу знань і розробки навчально-методичного забезпечення.
https://ela.kpi.ua/handle/123456789/38620

     За відносно короткий період існування дослідницької лабораторії, за результатами аналізу інваріантних властивостей генетичної класифікації поля вперше в технічних науках: розроблено теорію генетичної еволюції електромагнітних і електромеханічних систем, фундаментальні положення якої дозволили започаткувати новітні напрями наукових досліджень: «Генетична систематика електромеханічних перетворювачів енергії»; «Генетичне передбачення та інноваційний синтез нових класів електромеханічних об’єктів»; «Теорія і методологія інноваційного синтезу гібридних електромеханічних об’єктів»; «Генетичні банки інновацій»; «Організація і проведення еволюційних експериментів»; «Методологія трасдисциплінарних досліджень»; «Генетичні банки інновацій», «Інноваційні освітні технології» та ін.

• Цикл інноваційних дисциплін – основа інноваційних освітніх технологій

     До головних засад діяльності дослідницького університету відноситься підготовка кадрів, здатних забезпечувати інноваційний розвиток галузі на засадах креативності, володіння сучасними технологіями з використанням досягнень фундаментальної науки та інноваційних розробок. Тому в процесі навчання ключова роль відводиться дисциплінам, які інтегрують навчальний процес з новітніми досягненнями фундаментальної науки та інноваційними розробками.

    Кафедра першою на факультеті розробила і запровадила цикл інноваційних дисциплін, які охоплюють всі рівні підготовки і забезпечують гармонічне поєднання навчального процесу з новітніми результатами фундаментальних досліджень та інноваційних розробок. Сьогодні методи системно-генетичного аналізу і інноваційного синтезу визначають структуру взаємоповязаних фахових дисциплін інноваційного циклу: «Моделювання електромеханічних систем», «Основи наукових досліджень»; «Спеціальні електричні машини (з курсовою роботою інноваційного спрямування)»; «Основи теорії структур електромеханічних систем»; «Інноваційний синтез електромеханічних систем», «Основи системної електромеханіки», «Міждисциплінарне проєктування в електроенергетиці та електромеханіці».

     Методологічну основу зазначених дисциплін визначають: методи системно-генетичного аналізу; методологія системного і генетичного моделювання; технологія генетичного передбачення; принципи побудови геносистематики довільних функціональних класів ЕМ-систем; методологія інноваційного синтезу; методологія трансдисциплінарних досліджень; концепція організації і забезпечення індивідуальних освітніх траєкторій; методологія визначення і аналізу генетичних програм довільних функціональних і таксономічних класів ЕМ-об’єктів; методи постановки і розв’язання інноваційних задач типу «відкриття систем», методологія еволюційних досліджень; методологія постановки і проведення еволюційних експериментів; методи генетичного винахідництва, та ін.

• Методи системно-генетичного аналізу

    Системно-генетичний аналіз об’єднує методи розпізнавання і ідентифікації генетичної інформації і структури універсальних генетичних кодів і широко використовується в задачах визначення та розшифрування макро- і мікрогенетичних програм, розробці генетичних банків інновацій, визначенні таксономічної приналежності електромеханічних об’єктів, в задачах генетичного моделювання та інноваційного синтезу.

     Висока ефективність методів генетичного аналізу була продемонстрована при дослідженні геноміки функціональних класів електромеханічних систем. Такі дослідження (ініціативний проєкт) розпочалися на кафедрі в кінці 90-х років, фактично одночасно з всесвітньовідомим проєктом «Геном людини» (міжнародний проєкт вартістю 5 мільярдів доларів). На той час було розроблено методи ідентифікації генетичних кодів і розшифрування генетичних програм на рівні довільних функціональних класів електричних машин. Так, макрогенетична програма структуроутворення і генетично допустима видова різноманітність асинхронних машин, вперше була розшифрована вченими кафедри ще в середині 90-х років минулого століття, що дозволило визначити межі існування, кількісний склад генетично допустимих видів і визначити інноваційний потенціал класу. Результати генетичного аналізу показали, що еволюція видової різноманітності найбільш відомого класу електромеханічних об’єктів знаходиться ще на початковому рівні, а переважна більшість їх видів знаходяться в латентному стані і залишаються ще недослідженими.

    На даному етапі досліджень методи системно-генетичного аналізу і синтезу становлять методологічний базис наукового напряму структурно-системних досліджень в електромеханіці.

• Методологія систематизації знань

     Проблема визначення і упорядкування класів і об’єктів належить до однієї з самих складних і ключових завдань науки. Постановка і розв’язання таких завдань відноситься до прерогативи систематики - науки про природні принципи упорядкування інформації стосовно різноманітності відповідних об'єктів (класів), що еволюціонують. Наявність систематики розглядається як свідчення наукової зрілості відповідної галузі знань. Особливого значення систематика набуває для системи освіти. Систематика повинна ґрунтуватися на найголовніших фундаментальних властивостях і ознаках об’єктів, законах їх будови і розвитку. Ще одна важлива властивість природної систематики об’єктів полягає в її унікальності, тобто, для систем певної генетичної природи може існувати лише одна науково-обгрунтована систематика, перший таксономічний рівень якої визначається генетичною класифікацією елементно-інформаційного базису.

     В концепції генетично організованих систем, систематика виступає невід’ємною складовою генетично організованої системи. Періодична структура ГК виконуює функцію носія основних систематичних одиниць (таксонів) генетичної систематики, які визначаються через структуру груп і періодів ГК і структуру універсальних генетичних кодів.

     Фундаментальні принципи геносистематики відіграють ключову роль в упорядкуванні знань, технології генетичного передбачення, визначенні макрогенетичних програм, генетичному і еволюційному моделюванні, створенні систематизованих генетичних банків інновацій, розробці класифікацій, каталогів, довідників тощо.

     Виходячи з концепції фундаментальності генетичних принципів систематики, її структура залишається інваріантною до часу технічної еволюції, рівня складності об’єктів і їх функціональної приналежності. Принципи таксономії і методологія геносистематики широко використовуються на всіх рівнях організації начального процесу, як системна основа упорядкування знань.

• Технологія генетичного передбачення

      Наукове передбачення належить до ключових завдань наукового знання і відноситься до числа найважливіших функцій науки. Характеризуючи безпосередній зв'язок між законами Природи і науковим передбаченням Анрі Пуанкаре зазначав: «Закон - це постійний зв'язок між попереднім і наступним, між сучасним станом світу і безпосередньо наступаючим станом ... Знаючи світ зараз і закони, можна передбачити майбутнє; але так само можна відгадати і минуле; використовуваний для цієї мети прийом, по суті, є зворотнім».

     Ключовою властивістю генетичних програм і моделей структуроутворення є їх багаторівнева прогностична функція. У поєднанні з когнітивними механізмами мислення дослідника, інформаційні масиви генетичних програм перетворюються в потужний інтелектуальний інструмент генетичного передбачення нових наукових напрямів та структурних класів ЕМ-об’єктів.

      За відносно короткий період, з використанням технології передбачення, вперше в технічних науках відкрито: принцип парності і горизонтальні гомологічні ряди; явище структурної ізотопії; ефект «генетичної пам’яті»; визначено принципи структуроутворення електромеханічних структур – близнюків і двійників; розроблено технологію багаторівневого генетичного передбачення; відкрито системний закон гібридизації електромеханічних структур та розроблено методологію їх інноваційного синтезу; відкрито новий тип міжродових структурних мутацій, які визначають принципи структуроутворення нових класів об’єктів «еластичної» електромеханіки.

     Технологія багаторівневого структурного передбачення становить основу інноваційних освітніх технологій і широко представлена вструктурі дисциплін інноваційного циклу, а також в курсовому та дипломному проєктуванні та в магістерських дисертаціях. Технологія передбачення і інноваційного синтезу технічних об’єктів електромеханіки, впроваджена в навчальний процес на ФЕА і ММІ КПІ ім. Ігоря Сікорського.

     Характерна особливість генетичної еволюції полягає в тому, що вона здійснюється у строгій відповідності з генетичними програмами, які містить повну інформацію про генетично допустиму різноманітність Видів і наділена високими адаптивними властивостями до динамічних змін зовнішнього середовища. Тому, задачі структурного передбачення і спрямованого синтезу ЕМ-структур за результатами аналізу макрогенетичних програм функціональних класів ЕМ-об’єктів, відносяться до актуального напряму сучасних досліджень, який визначається експертами як «синтез для отримання знань».

• Методологія інноваційного синтезу

     Як відомо, проблема структурного синтезу створюваних об'єктів відносяться до найбільш складних. Існує низка загальних підходів до постановки цих завдань, проте практична реалізація більшості їх неочевидна. Тому існують лише "острівці" автоматичного виконання процедур синтезу серед "моря" проблем, які не піддаються формалізації та автоматизації.

     Незважаючи на вражаючі досягнення математичного моделювання і потужне програмне забезпечення чисельних розрахунків електромагнітних полів, недостатньо дослідженим і найменш методично та інформаційно забезпеченим, залишається великий клас системних і пошукових задач структурного синтезу електромеханічних об’єктів (ЕМ-об’єктів) та систем на їх основі.

     Відкриттям генетичної класифікації первинних джерел магнітного поля і пізнанням фундаментальних принципів спадковості в структурній організації і еволюції ЕМ-об’єктів створено методологічну основу для розв’язання принципово нових задач системного характеру, постановка яких до останнього часу вважалася неможливою, або проблематичною. До категорії таких задач можна віднести і задачі розшифрування генетичних програм структуроутворення ЕМ-об’єктів довільного рівня складності (обмоток, магнітних систем, активних частин електричних машин тощо), які відкривають можливість реалізації процедур спрямованого синтезу за заданою інтегральною функцією.

     Інноваційний синтез – багаторівневий генетичний синтез технічний об’єктів з використанням технології генетичного передбачення і гарантованим інноваційним ефектом. Результатом синтезу на макрогенетичному рівні є нові функціональні і таксономічні класи, гомологічні ряди, або окремі види електромеханічних структур, структурний потенціал яких визначається функцією синтезу.

      Результатом генетичного синтезу на основі мікрогенетичного моделювання є структури електромеханічних об’єктів (обмоток, індукторів, електричних машин, або їх складних просторових композицій), або їх генетично модифіковані структурні варіанти, в межах генетично допустимих.

     На основі аналізу інваріантних властивостей і прогностичних функцій ГК розроблено методи і алгоритми структурного синтезу, які використовуються в навчально-дослідницькій роботі:

- синтез на основі аналізу макрогенетичних програм функціональних класів ЕМ-об’єктів;
- інноваційний синтез на основі закону горизонтальних гомологічних рядів ЕМ-структур;
- синтез структур – двійників на основі принципу парності;
- синтез електромеханічних структур – близнюків на основі джерел ізотопів;
- внутрішньовидовий синтез ЕМ-структур за заданою функцією;
- синтез макрогенетичних програм довільних функціональних класів ЕМ-структур за інформацією його одиничного представника;
- міждисциплінарний синтез складних технічних систем з компонентами різної фізичної і генетичної природи.

      З використанням технології передбачення і інноваційного синтезу вперше в технічних науках створено технічні об’єкти, які передбачено і синтезовано за результатами аналізу генетичних програмам.

• Навчальні завдання типу «відкриття систем»

      Структурно-системні дослідження на основі генетичної парадигми відкрили можливість постановки і розв’язання принципово нових навчальних завдань типу «відкриття систем».

     В концепції системно-генетичного підходу важливе значення має відкриття ефекту генетичної «пам’яті» електромагнітних і електромеханічних об’єктів. Вперше було показано, що довільний електромагнітний об’єкт є носієм генетичної інформації про свою породжувальну систему (своє унікальне місцеположення в структурі ГК), про таксономічну приналежність до Роду і Виду, а також про своє найближче генетичне оточення (гомологічні ряди, геометричні і топологічні класи, класи близнюків, двійників та ін.). На основі генетичної пам’яті ЕМ-структур вперше розроблено методи розпізнавання макро- і мікрогенетичних програм довільних функціональних класів ЕМ-об’єктів за інформацією їх одиничного структурного представника, яка використовується в навчально-інноваційній роботі зі студентами першого та другого рівнів магістерської підготовки.

     Ще одна категорія пошукових завдань типу «відкриття систем» пов’язана з генетичними принципами видоутворення технічних систем. Як відомо, категорія Виду є ключовою в задачах таксономії і методології еволюційних досліджень, а також в задачах генетичного аналізу та синтезу ГОС довільної генетичної природи. Вид є складною динамічною системою, просторово-часова структура і межі структуроутворення якого визначаються інформацією універсального генетичного коду, а популяційна структура його об’єктів відтворює результати інтегральної інтелектуальної діяльності спеціалістів в даній галузі знань.

      Результати розшифрування макрогенетичних програм функціональних класів ЕМ-об’єктів показують, що на даний час в технічній еволюції електромеханіки задіяно не більше 6-8 % генетично допустимої кількості Видів. Переважна їх більшість належить до категорії неявних і знаходиться в латентному стані. Довільний Вид ЕМ-об’єктів містить інформацію стосовно як реальних, інформаційних, так і потенційно можливих (неявних) структурних представників, структури яких визначаються системними операторами синтезу: реплікації схрещування, кросинговеру, інверсії та мутації. Тому, неявні Види, як майбутні системи еволюційногоо типу, є потенційним джерелом структуроутворення, а їх відкриття і введення в еволюцію становить актуальний напрям структурно-системних досліджень.

    Генетична інформація неявних Видів належить до інформації прогностичного типу і становить основу для постановки і високоінтелектуальних навчальних завдань типу «відкриття систем». Алгоритм розв’язання задач типу такого рівня забезпечує отримання гарантованого інноваційного ефекту, так як структура довільного неявного Виду є потенційним носієм унікальної системної інформації, яка відкриває можливість постановки задач передбачення, інноваційного синтезу і генерації нових оригінальних ідей і технічних рішень.

• Індивідуальні освітні траєкторії

     Впровадження інноваційного циклу дисциплін і організація системно-когнітивного навчального середовища, орієнтовано на розкриття й ефективне використання прихованих творчих механізмів студентів, що дозволяє суттєво розширити їх світогляд і розкрити їх творчий потенціал. Зазначений підхід створює умови для переходу на якісно новий рівень підготовки майбутніх фахівців.

     Концепція індивідуальних освітніх програм розроблена і орієнтована для категорії успішних студентів, які мають мотивацію до науково-дослідної роботи і планують своє навчання включно до третього рівня підготовки. В генетично орієнтовній освітній парадигмі, провідна роль належить досліднику – творцю. На першому освітньому рівні студент за власним бажанням обирає свій напрям і об’єкт дослідження або пропонує власну тему. Подання теоретичного матеріалу і тематика пошукових досліджень мають проблемну постановку, а кінцевий результат значною мірою визначається творчими можливостями студента. Для кожного студента розробляється індивідуальна багаторівнева програма досліджень, використовуючи системну основу (макрогенетичну програму обраного функціонального класу електромеханічних систем, методологію генетичного та еволюційного моделювання і алгоритми спрямованого синтезу), з обов’язковою активізацією і використанням індивідуальних когнітивних механізмів мислення: логіки, просторової уяви, системного мислення, асоціативної пам’яті і професійної інтуїції.

     Когнітивний простір дослідника визначається рівнем його знань і набутих компетентностей. Когнітивна складова має ключове значення у формуванні способу мислення дослідника, його здатності генерувати ідеї, породжувати нову інформацію і уміння приймати науково обгрунтовані рішення. Результати таких пошукових досліджень, як правило, є принципово новими не тільки для самого студента, але і для його наставника – викладача.

      Індивідуальні освітні траєкторії відкривають можливість організації конвергентного інтелектуального освітнього середовища з формуванням і реалізацією дослідницьких програм - від народження ідеї, через генетичні програми і технологію передбачення, аналіз і вибір концепцій синтезу оригінальних структур об’єкта дослідження, до його фізичної реалізації та експериментального дослідження.

• Системна методологія трансдисциплінарних досліджень

      Проблема трасдисциплінарності є однією із актуальних, затребуваних, але ще невирішених проблем, яка безпосередньо пов’язана з організацією науки, реформуванням освіти і пошуком стратегій гармонійного співіснування природи, техніки і суспільства. Сьогодні трансдисциплінарні освітньо-наукові програми активно впроваджуються країнами Європейського простору вищої освіти. Переважна більшість експертів розглядає трансдисциплінарність як ключову концепцію зміни парадигми у виробництві знань, основу якої визначає принцип поєднання наукової достовірності з суспільною значимістю.

     Наявність глибоких загальносистемних ізоморфізмів в генетичних принципах структуроутворення і розвитку ГОС (електромагнітних, хімічних, біологічних, математичних (теорія чисел), лінгвістичних та інших систем) дозволяє здійснювати також постановку системних досліджень міждисциплінарного рівня, коли одну проблемну задачу досліджують, наприклад, студенти електромеханічного і біологічного профілю.

     Складність пізнання системних закономірностей полягає в тому, що в межах дисциплінарного і міждисциплінарного підходів вони розглядаються і аналізуються як окремі принципи або явища притаманні лише окремим системам, в той час як в концепції системно-генетичної парадигми вони виступають як невід’ємні і взаємопов’язані складові коеволюції ГОС відповідної фізичної природи. Саме цим зумовлені принципові відмінності дисциплінарного і трансдисциплінарного методологічних підходів, які наглядно ілюструються на прикладі порівняльного аналізу двох віддалених дисциплін – біології (природнича дисципліна) і електромеханіки (одна з численних технічних дисциплін). Якщо з положень дисциплінарного підходу об’єкти, предмети і методи досліджень зазначених дисциплін фактично не мають нічого спільного, то їх генетичний аналіз засвідчує наявність численних ізоморфних відношень, які є логічним наслідком приналежності біологічних і електромеханічних систем до категорії ГОС.

      Виходячи з основної ідеї трансдисциплінарності, стає очевидним, що наукова парадигма, яка претендує на роль домінуючої, по своїй суті, має бути наддисциплінарною, з власним теоретичним і методологічним базисом, інваріантним до фізичної природи систем, часу еволюції, рівня складності та їх функціонування.

    Розроблена лабораторією ІТН системно-генетична методологія трансдисциплінарних досліджень вперше відкрила можливість організації досліджень за напрямами: «Електромеханіка – механіка»; «Електромеханіка – біологія», «Електромеханіка – система натуральних чисел»; «Електромеханіка–хімія», та ін. За результатами досліджень розроблено силабус і курс лекцій нової дисципліни «Міждисциплінарне проєктування електроенергетичних та електромеханічних систем», яку внесено до навчальної програми другого рівня підготовки магістрів.

• Простір ключових компетентностей

     Характерною особливістю організації інноваційного освітнього середовища з використання системно-когнітивних технологій навчання є те, що студенти і аспіранти кафедри є безпосередніми учасниками досліджень і інноваційних розробок, які вони реалізують у формі навчальних завдань, курсових робіт, дипломних проєктів, магістерських дисертацій та дисертацій доктора філософії.

    За результатами навчання студенти отримують сукупність взаємопов’язаних компетентностей фахового, світоглядного, інноваційного, когнітивного, гуманітарного, трансдисциплінарного та екологічного спрямування, що відкриває їм унікальну можливість використання отриманих знань не тільки для споріднених професій спеціальності, але й можливість їх адаптації до споріднених і віддалених професій.

     Наукові та інноваційні досягнення аспірантів і студентів кафедри щороку відзначаються призовими місцями на кафедральному конкурсі «ЕЛЕКТРОМЕХАНІКА МАЙБУТНЬОГО», а також у олімпіадах і конкурсах Всеукраїнського рівня. З використанням інноваційних технологій навчання, студентами і аспірантами кафедри публікуються наукові статті, патентуються оригінальні технічні рішення, які синтезовано за їх генетичними програмами.

     Кращі розробки студентів відзначено нагородами олімпіад, Всеукраїнських конкурсів студентських наукових робіт, творчих конкурсів академічного та галузевого рівнів та міжнародних конкурсів. Особливість запатентованих технічних рішень за участю студентів полягає в тому, що зазначені об’єкти вперше в технічних науках синтезовано за результатами розшифрування і аналізу генетичних програм електричних машин та електромеханічних пристроїв, які одночасно виступають об’єктом досліджень студентів. https://em.fea.kpi.ua/index.php/novini/366-innovatsiji-narodzhuyutsya-v-studentskikh-auditoriyakh

      Отримані в лабораторії ІОТ результати дослідження таких феноменів як періодичні генетичні класифікації не можна вважати завершеним. Як відомо, пізнавальний, світоглядний та інноваційний потенціал природних класифікацій - невичерпний, тому їх дослідників чекають нові наукові відкриття і нові наукові напрями. Цілком очевидно, що аналогічні дослідницькі лабораторії мають бути на кожному факультеті.

      За результатами діяльності лабораторії ІТН створено передумови широкого використання прогностичного потенціалу генетичних програм і генетичних банків інновацій в технічних системах і технічній освіті. Це відкриває можливість здійснення переходу від пасивної концепції технічної еволюції, що спостерігається, до стратегії синтезу знань і системного керування інноваціями з можливістю спрямованого синтезу і введення в еволюцію технічних систем з заданими функціональними властивостями.

Василь Шинкаренко,
професор кафедри електромеханіки